Полк Азов

Полк «Азов»: трансформаційний період між батальйоном і бригадою

Точкою відліку сьогоднішньої війни, яка точиться з рф, велика частина населення країни досі помилково вважає 24 лютого 2022 року. Проте справжній початок, який вже тоді повноцінно розкрив наміри агресора та продемонстрував його апетит до українських земель, відбувся практично рівно за десять років до повномасштабного вторгнення. Оскільки ворог підло заводив свої військові загони на нашу територію без оголошення війни, юридично визначену антитерористичну операцію наша армія зустріла у близькому до критичного стані. Демотивація та відсутність бойової підготовки відіграли одну з ключових ролей під час анексії Криму, що було добре видно на прикладі військових частин, які не чинили жодного спротиву, розгублено чекаючи директив з Києва. Допоки в Силах оборони не почався етап реформацій і модифікацій, одну з основних оборонних ролей взяли на себе новостворені добровольчі формування. Одне з них стало тим необхідним вітром змін, який трансформував не лише українську армію, але і суспільство.

Майбутній полк «Азов» народився в перший місяць війни на Донбасі – хаотичний, проте багатий на утворення добровольчих загонів період – 5 травня 2014 року в місті Бердянськ. Бойовим хрещенням для новоствореного батальйону, який більшою мірою був сформований з патріотів, антимайданівців та ультрасів з різних куточків України, стало звільнення Маріуполя. Стратегічно важливе для окупантів місто з портом і можливістю прокладання прямого коридору від рф до вже анексованого Криму, готувалося до повторення сценарію з захопленням міської ради та референдумом, який бойовики успішно застосували у Донецьку та Луганську. Блискавично проведена «Азовом» операція за участі батальйону «Дніпро-1» і підрозділів НГУ та МВС повернула півмільйонник під жовто-блакитний стяг, ставши першою серйозною перемогою з моменту захоплення східних міст диверсійними групами.

Звільнення міста стало важливою демонстрацією того, на що здатні українці, які не готові миритися зі свавіллям і терором, без належної підготовки та техніки, проте озброєні відчуттям справедливості, честю та волею. Звільнення Маріуполя стане не лише першим етапом у подальшій спільній історії міста та «Азову». Батальйон продовжив брати участь в активних бойових діях (бої за м. Іловайськ), успішно проведених операціях (звільнення Мар'їнки), знищенні терористів і затриманні їхніх ватажків. За п'ять місяців добровольче формування привернуло до себе увагу не лише охочих стати його частиною, але й військового командування, яке оцінило рівень організації, дисципліни та самовіддачі.

«Азов» полк та нові виклики

17 вересня 2014 року, наказом міністра МВС України, батальйон був реорганізований і розширений до полку, а 11 листопада переведений до складу Національної гвардії України. Важливість цих кроків полягала в тому, що полк «Азов» отримав належне забезпечення, яке дало змогу його складу нарощувати силу та впевнено вийти на рівень вже наявних в державі підрозділів спецпризначення. Полк «Азов» одразу було інтегровано у виконання спеціальних завдань у своєму секторі, попри те, що підрозділ перебував в активній стадії формування: організовувались штаб і резерв, запроваджувалась навчальна програма, а отримання бойової техніки знаменувало появу в складі полку «Азов» танкового підрозділу та артилерійського дивізіону.

24 січня 2015 року рашисти обстріляли східний мікрорайон Маріуполя «Градами», вбивши 30 та поранивши понад сотню цивільних осіб. На фоні тогочасних серйозних втрат на фронті ця подія стала для «азовців» останньою краплею – було прийнято рішення проводити наступ на лінії Широкине-Павлопіль з метою зайняти стратегічну точку для оборони Маріуполя та убезпечити місто від обстрілів, а також повернути честь української зброї.

Павлопіль-Широкинська операція закарбована не лише в переліку здобутків полку. ЇЇ проведення було визначальним для України – завдяки злагодженості дій «Азову» та допоміжних підрозділів вона є найрезультативнішим наступом часів АТО, в результаті якого було звільнено значну ділянку фронту.

Підрозділ, який втратив у цій операції 14 побратимів, але натомість здобув неоціненний бойовий досвід, закріпив за собою славу підрозділу, який виважено, але впевнено здобуває перемогу. Операція вкотре показала, що полк «Азов» складається з вмотивованих людей, які роблять усе, щоб не мати рівних на полі бою. Це значною мірою повпливало на кількість охочих доєднатися до лав формування, яке вже на той момент почали називати легендарним. Закритий штат не дозволяв прийняти всіх охочих, тож намір реорганізації полку «Азов» в бригаду був озвучений тогочасним командиром Андрієм Білецьким під час святкування першої річниці визволення Маріуполя.

Вже тоді ворог усвідомив загрозу, побачивши по-справжньому непохитного супротивника, який лише почав нарощувати свою силу. Зробивши полк «Азов» однією з основних цілей своєї пропаганди, рф розпочала масштабну кампанію, в яку роками вливала величезні ресурси. Кампанія ця, серед інших міфів, активно використовувала тези стосовно нездорової обрядовості та промивки мізків особового складу. Зручні для маніпулювання, вони базувалися на перекручених елементах діяльності хорунжої служби «Азову» – історично першої в Україні структури ідейного забезпечення, в обов'язки якої входила організація поховань загиблих воїнів, вшанування пам'яті та робота з рідними, а також лекції з військової культури та історії. Саме вивчення історії своєї батьківщини та боротьби за неї є найкращим підґрунтям для усвідомлення себе в контексті держави, для мотивації і гордості за свій підрозділ. Хай які звинувачення не отримував «Азов», полк, як і багато інших військових формувань, започаткував свої власні традиції та ритуалістику, яка є потужним маркером його ідентифікації і світогляду. Більшість цих звинувачень легко розбивається об факт багатоконфесійності підрозділу, який відбирає людей не за віросповіданням чи політичними поглядами, а за бажанням і можливістю протистояти тим, хто посягає на суверенітет України.

Зміцнілий полк «Азов» – ті, хто творить історію

Наступні 4 роки пройшли для «Азову» в режимі невпинного самовдосконалення – на момент виведення з передової полк власними силами створив полігон і занурився в активну підготовку, одним з перших в українській армії впровадивши «натівські» стандарти та протоколи. Проте активність підрозділу не обмежувалася масштабними навчаннями та відпрацюванням сценаріїв – його бійці брали активну участь у виконанні завдань в зоні проведення ООС по всій лінії зіткнення, у посиленні охорони громадського порядку для запобігання провокацій (Одеса) та в охороні блокпостів (Запоріжжя, Донецьк).

У цей період відбулась важлива зміна: 14 серпня 2017 року командиром полку стає друг Редіс, уособлення духу та моці «Азову» та беззаперечний лідер і авторитет для своїх підлеглих. Загартований і зміцнілий полк «Азов» повертається на передові рубежі на початку січня 2019-го для виконання бойових операцій у районі Світлодарської дуги. Протягом восьми місяців батальйонна тактична група полку «Азов» разом з побратимами з 30-ї ОМБр ЗСУ завдавала жорстких ударів проросійським терористам і просувала лінію фронту вперед. Успіх останньої великої кампанії за участю полку до початку повномасштабного вторгнення закріпив статус формування як найбоєздатнішого підрозділу Сил оборони України, якому судилося не лише стати вагомою частиною сучасної історії, але й бути тими, хто творитиме її.

Попри всі виклики, які пройшов «Азов», полк очікували нові серйозні випробування та зміни з моменту, коли ворог, прикриваючись кволим терміном «СВО», посмів замахнутися на Україну в черговий раз. Вірні сини, які присягнули захищати свій дім до останньої краплі крові, знову підняли зброю, щоб, при десятикратній різниці у розподілі сил, обороняти місто, з якого почалася їхня бойова слава. Епізод, який мав всі шанси закарбуватися як завершальний, натомість став новим початком. Початком 12-ї бригади спецпризначення «Азов» НГУ.