Бригада Азов

Бригада «Азов»: становлення легенди

В основі будь-якого героїчного епосу, трапився він насправді чи був здобрений фантазією тих, хто доклав руку до його написання, лежить боротьба добра зі злом. Мотив цей складає основу історії багатьох націй та існуючих сьогодні країн, — якщо не в настільки кристалізованій формі, то, напевно, в протистояннях, що неминуче супроводжували людей з моменту державотворення та суміжних процесів. У циклічному вихорі історії, Україні судилося вести боротьбу за власне існування ледь не без упину. Здавалося б, у новому тисячолітті вдасться розпрощатися з пережитками минулого та рухатися в бік розвитку разом з цивілізованим світом. Проте найбільшим недоліком географічного розташування України є її межування зі східним сусідом. Сусідом, в якого відбулося чергове загострення симптомів хворобливого великодержав'я та марення про повернення земель, які йому ніколи не належали. Війна, яку Україна веде сьогодні, — це повторне проживання сюжету, в якому кількісно менші сили добра повинні захищатися від значно переважаючого та зажерливого ворога, що несе лише занепад. Як і пасує канонам епосу та як це вже було у минулому столітті, на прикладі Січових Стрільців та Української Повстанської Армії, протистояти цьому злу береться меншість. Попри те, меншість ця завжди складається з людей, чия неймовірна сила і характер здатні вибити хід закільцьованих у часі подій. Навесні 2014-го цією меншістю став «Азов» — бригада, сформована з відважних, готових віддати життя за свободу своєї батьківщини.

У зародженні сили, якій судилося стати противагою на терезах війни, і якою, зрештою, стала бригада «Азов», визначну роль зіграла внутрішня криза тогочасної української армії. Поступова демілітаризація та скорочення збройних сил, хронічне недофінансування та корупція на всіх рівнях системи… Усе це стало причиною надповільного реагування, а, подекуди, й відсутності спротиву у перші дні агресії. Допоки ті, чий безпосередній обов'язок захищати країну, розгублено чекали команд від такої ж розгубленої верхівки, ворог не втрачав часу, аби в прискореному режимі готувати до псевдореферендумів наступні міста. Саме тоді, у розпалі безладдя відбувся переламний момент — до зброї почали ставати люди, не готові миритися як з неправомірною агресією та захопленням територій з боку рф, так і бездіяльністю наших військових. Сформований поміж інших стихійних утворень, 5-го травня 2014 року, добровольчий батальйон «Азов» складався з майданівців, ультрасів та небайдужих до долі своєї країни патріотів. Без належної підготовки, проте керовані мотивацією, що складно було знайти як у наших, так і у ворожих військових частинах, сміливі добровольці єдналися під єдиним стягом, розуміючи, що свободу можливо вибороти лише силою.

Бойове хрещення батальйону «Азов»: Маріуполь, Мар'їнка, Іловайськ

Бойове хрещення підрозділ «Азов» пройшов, тоді ще у статусі щойно створеного батальйону БПСОМП МВС, під час звільнення Маріуполя. Захопивши міську раду, проросійські терористи готувалися до «референдуму», що дозволило б отримати контроль над стратегічно важливим містом з металургійними комбінатами, машинобудівним підприємством і, найважливіше, — портом. Завдяки зусиллям першого командира азовців, батальйон отримав дозвіл на проведення штурму та зачистки міста, не володіючи достатньою кількістю ані зброї, ані техніки. Тим не менш, 13 червня стало важливою датою не лише для містян, але й для всієї України — тоді ворог вперше відчув, що може отримати гідний опір, а хлопці батальйону продемонстрували, на що здатен «Азов», не маючи необхідного оснащення, проте керуючись мотивацією та волею.

Перший успіх зміцнив віру у себе та усвідомлення своєї ролі тих, хто формував тогочасний підрозділ, а перша пролита кров остаточно закріпила обраний шлях. Перед подальшими двома операціями, які мали значне місце у перебігу російсько-української війни, і в яких підрозділ відіграв значну роль, фундамент майбутньої бригади «Азов» активно бере участь у знищенні терористів і затриманні їхніх ватажків на Донеччині. Рішучість і характер азовців набули ще більшого розголосу після успішної операції зі звільнення Мар'їнки. Місто стало важливим оборонним вузлом для захисту українських позицій та контролю підходів до окупованого Донецька. Завдяки злагодженим діям батальйону в кооперації з іншими підрозділами, що брали участь в операції, 4 серпня 2014 року Мар'їнку було звільнено. Буквально за тиждень після цих подій штурмова бригада «Азов» увійшла в історію з одним із найтрагічніших епізодів початку війни, який трапився у місті Іловайськ. Батальйон був в числі добровольчих формувань та підрозділів ЗСУ, які здійснювали другу спробу штурму міста, що було достатньо серйозним укріпрайоном. Некомпетентність військового командування, що віддавало накази, та квола організація наступу призводили до все більшої кількості пустих ходів і втрат, що відбивалося й на групах, які успішно виконували поставлені задачі. Після критичних боїв 19 серпня, усвідомивши ризики, тогочасний командир азовців прийняв рішення вивести батальйон з міста, що дозволило зберегти життя більшій частині особового складу. Всього п'ять місяців знадобилося групі добровольців, аби, завдяки неймовірній самовіддачі,  зарекомендувати себе як ту саму меншість, що здатна зламати, здавалося б, безповоротний хід подій.

Підрозділ «Азов» у складі Національної Гвардії України

17 вересня 2014 року розпочинається новий етап для майбутньої бригади. Розширений за наказом міністра МВС України до полку та переведений згодом до складу Національної Гвардії України, підрозділ «Азов» розпочинає нарощування міці та навичок, на жодну секунду не зупиняючи процес розвитку. Отримане належне забезпечення та бойова техніка, організований штаб і запровадження навчальної програми за «натівськими» стандартами дозволяють підрозділу швидко вийти на рівень діючих частин спецпризначення. Попри активне формування, полк на жодну мить не припиняє виконання завдань у своєму секторі.

Найбільш значним бойовим здобутком азовців того періоду є Павлопіль-Широкінська операція, що розпочалася 10 лютого 2015 року. Коли життя невинних українців забрав черговий обстріл «градами» східного мікрорайону Маріуполь, «Азов» приймає рішення йти в наступ. Він не бажає миритися з втратами серед цивільного населення.

Завдяки злагодженості та впевненості дій, попри неймовірну кількість обставин, що змушували відходити від основного плану, цей наступ є найрезультативнішим за час проведення АТО. Наслідки цієї операції мали значно масштабніший характер за формальний результат звільненої значної ділянки фронту. Полк повноцінно перейшов у статус легендарного, породивши хвилю охочих доєднатися до його лав та битися пліч-о-пліч з живими героями. На святкуванні першої річниці визволення Маріуполя вперше озвучується намір реорганізації полку в бригаду.

До повернення на передовий рубіж у 2019-му полк працює в режимі інтенсивного самовдосконалення — створений власними силами полігон дозволив зануритися в різнорівневу підготовку бійців. На той момент вже активно діяла заснована всередині полку спеціалізована школа з підготовки сержантського і старшинського складу. Її основною метою було отримання якісної освіти, що поширювалася не лише на склад самого «Азову». Активне залучення сержантів та офіцерів інших підрозділів Сил Оборони дозволило говорити про реформи всередині армії та відхід від пострадянських застарілих доктрин. В той же час остаточної форми набула інша структура всередині підрозділу, що з самого початку шляху вирізняла «Азов» серед інших — Хорунжа Служба. Діяльність служби, що в першу чергу зосереджена на ідейному забезпеченні бійців, стала однією з основних мішеней пропаганди, куди ниций ворог не шкодував сил і ресурсів. Ритуалістика та традиції — це потужний маркер ідентичності, яким відома «Азов» бригада. Завдяки ним, шлях, що проходить кожен азовець, набуває сакрального смислу, а не є порожньою муштрою. Хорунжа служба плекає підґрунтя до мотивації та гордості за свій підрозділ через вивчення подій та персоналій визвольної боротьби, якою пронизана українська історія. Просякнуті обрядовістю поховання полеглих героїв, церемонії вшанування та унікальні за своїм характером містерії (за їх проведення відповідає служба) вказують на значно глибшу систему цінностей, аніж звичний конструкт «військове формування та його особовий склад». Саме елементи внутрішньої ритуалістики активно висвітлювалися підконтрольними росії медіа під кутом, який по сьогодні шкодить репутації підрозділу. Абсурдність подібних звинувачень розбивається хоча б об той факт, що бригада «Азов» з перших днів свого існування є багатоконфесійною.

14 серпня 2017 року відбувається чергова важлива зміна — командиром полку призначають друга Редіса. Пройшовши шлях від новобранця, завдяки своїм лідерським здібностям, гострому інтелекту та фантастичному відчуттю тактики, Редіс стає беззаперечним авторитетом для побратимів, а згодом і легендарною фігурою. На нього готові рівнятися військові з різних куточків світу.

Загартований активним виконанням завдань по всій лінії зіткнення в зоні проведення ООС, регулярними масштабними навчаннями та відпрацюванням бойових сценаріїв, Окремий Загін Спеціального Призначення «Азов» повертається на передові рубежі у січні 2019-го. Вдала восьмимісячна кампанія в районі Світлодарської дуги в черговий раз стала свідченням відчайдушності, героїзму та професіоналізму. Бригада «Азов» закріпила за собою статус одного з найбоєздатніших підрозділів Сил Оборони України.

Бригада «Азов» під час повномасштабного вторгнення

Несамовита і безперервна підготовка, а також відточення навичок мали провидчий характер. Вивчивши повадки ворога протягом свого шляху, склад підрозділу більшою чи меншою мірою розумів, що агресор не буде зупинятися. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, остаточно переплітаючи історію міста та свою власну, підрозділ стає на захист міста Маріуполь. «Азов» тримає оборону 86 днів, з них 82 дні герої провели в повному оточенні, що назавжди залишатиметься в центрі оповіді про найбільшу, з часів Другої Світової, війну на території Європи. Ці події є окремим епосом усередині літопису підрозділу «Азов». Переважаючі десятикратно, ворожі сили рівняли місто з землею, поступово звужуючи коло та відтісняючи захисників на територію «Азовсталі» — фортеці, що назавжди стане символом незламності українського духу. Попри надскладні умови, велику кількість поранених, нестачу боєприпасів, продовольства та медикаментів, затамувавши подих, світ спостерігав за звітами командира і його заступника про знищену кількість ворожої сили та техніки.

В очах ворога, бригада «Азов» повинна була обірвати свою історію на черговому обстрілі «Азовсталі», але наказ вищого військового командування України про збереження життя особового складу вніс свої корективи. Або ж на теракті, влаштованому окупантами проти беззахисних полонених в Оленівці. Мабуть, він щиро вірить у те, що утримання в неволі понад 900 азовців послаблює силу підрозділу, що по-справжньому став для «другої армії світу» страшним сном. Категорії, якими мислить кремль, не дозволять збагнути те, що «Азов» бригада є чимось більшим, ніж визначене статутом військове формування. Втрати та здача в полон командування жодним чином не вплинули на те, що лави підрозділу поповнювалися у найбільш скрутну хвилину. Одночасно ті, кого торкнулося полум'я ідеї, за яку сини та доньки підрозділу «Азов» готові віддавати життя, готові були плекати її й надалі. На третьому році повномасштабної війни, бригада «Азов», у складі якої діють 6 боєздатних батальйонів, продовжує працювати на складних ділянках фронту. Нові сторінки епосу, в якому сила духу, братерство та доблесть здатні долати будь-які випробування, пишуться на наших з вами очах.