НГУ Азов

Витоки формування сили. Історичні прототипи Національної гвардії та підрозділу Азов НГУ

Захист суверенітету завжди був викликом для України. Статус її військових формувань змінювався, але мета залишалася незмінною – оборона народу і території.

Одним із таких формувань є Національна гвардія України, яка поєднує функції оборони держави та підтримання правопорядку. Вона виступає ключовою силою швидкого реагування, що діє на стику між ЗСУ та правоохоронними органами, забезпечуючи ефективний захист держави.

Національна гвардія України спирається на історичні традиції та цінності, продовжуючи справу борців за незалежність. У її лавах – найвідоміший підрозділ НГУ Азов, який став символом відданості, професіоналізму та незламності.

Першим праобразом НГУ можна вважати Державну жандармерію Західноукраїнської Народної Республіки, створену у 1918 році. Подібні формування існували в УНР, а згодом у лавах УПА, де підрозділи не лише боролися з окупантами, а й підтримували порядок на звільнених територіях.

Момент народження

Після здобуття незалежності у 1991 році Україна зіткнулася з необхідністю створення власних збройних сил, здатних забезпечити суверенітет і безпеку держави. Успадковані від СРСР внутрішні війська не відповідали реаліям нової країни, тож постало питання формування військового підрозділу, що поєднував би функції оборони та охорони правопорядку.

30 серпня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила рішення про створення Республіканської гвардії, яка мала перебрати під контроль дислоковані в Україні внутрішні війська. Проте з обранням першого Президента концепція реформувалася.

4 листопада 1991 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про Національну гвардію України”, що закріпив її статус як військового формування з правоохоронними функціями. До завдань НГУ увійшли: захист суверенітету, охорона стратегічних об’єктів, боротьба з тероризмом і реагування на кризові ситуації.

Важливою місією Гвардії також стало відродження українських військових традицій та формування національної ідентичності. Уже в перші роки НГУ брала участь у врегулюванні конфліктів і забезпеченні правопорядку, зокрема в Криму (1992-1994), де посилювалися проросійські настрої. Її створення стало ключовим етапом у розбудові української системи безпеки, закладаючи основу для подальшого розвитку збройних сил.

Через забуття до відродження. Продовження боротьби. Народження легенди 12 НГУ Азов

На початку 2000-х українська влада здійснила одну з найбільш спірних реформ у сфері безпеки, розформувавши Національну гвардію України. 11 січня 2000 року Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким НГУ припинила своє існування, а її функції передали Внутрішнім військам МВС та частково Збройним силам України.

Таке рішення було зумовлене декількома факторами:
Бюджетні обмеження – держава скорочувала витрати на оборону.
Адміністративна реформа – спроба усунути дублювання функцій силових відомств.
Політичні мотиви – бажання централізувати управління силовими структурами та позбутися незалежного військового формування.

Однак це рішення призвело до серйозних наслідків. Україна втратила ефективний мобільний резерв, який міг би стати основою для оперативного реагування на зовнішні загрози, які через десяток років проявилися в обличчі зажерливого сусіда.

Весна 2014 року стала точкою, коли Україна знову опинилася перед загрозою втрати незалежності. Після анексії Криму рф розпочала активну фазу бойових дій на сході країни, використовуючи саботаж, диверсії та незаконні збройні формування. На той момент українські силові структури виявилися не готовими до нового формату війни. В умовах, коли армія перебувала у стані довготривалого занепаду, а поліція не мала ані ресурсів, ані повноважень для боротьби з диверсантами, виникла гостра потреба у відновленні військового формування, яке могло б діяти як у ролі правоохоронної сили, так і в якості військового компонента.

Критичні обставини спонукають Верхову Раду до дій. 13 березня 2014 року ухвалюється закон про відновлення Національної гвардії України, який терміново повертає країні структуру, здатну оперативно реагувати на реальні загрози. Новостворені підрозділи Нацгвардії вже у квітні 2014 року брали участь у звільненні Харківської ОДА від проросійських бойовиків, а згодом стали активною частиною оборони Маріуполя, Слов’янська, Попасної та інших міст Донбасу. Особливістю відродженої НГУ стало створення добровольчих батальйонів, які відіграли вирішальну роль у перших місяцях війни. Одним із найбільш знакових підрозділів став батальйон «Азов», заснований у травні 2014 року. Завдяки проявленій вийнятковій ефективності у звільненні Маріуполя та Мар’їнки та ряді інших успішних операцій вже за п‘ять місяців підрозділ було реорганізовано в полк у складі НГУ Азов.

З моменту реорганізації, підпрозділ обрав власний шлях розвитку, орієнтуючись на інтенсивну бойову підготовку, натівські стандарти та системність підходу. Попри підпорядкування НГУ, Азов вирізнявся своєю автономністю, професіоналізмом і високими бойовими результатами, ставши взірцем ефективності серед сил оборони України. Його досвід у підготовці, навчанні сержантського та офіцерського складу, запровадження нових тактичних доктрин і принципів командування зробили підрозділ орієнтиром, на який почали рівнятися не лише інші частини Нацгвардії, а й бойові формування ЗСУ. Цей період становлення активно супроводжувався бойовими операціями в яких підрозділ Азов НГУ брав участь, як то Павлопіль-Широкінська операція у 2015-му чи кампанія поряд з Світлодарською Дугою у 2019-му.

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року сили Нацгвардії та безпосередньо ОСЗП НГУ Азов одними з перших прийняли на себе удар ворога, зокрема в Києві, Гостомелі, Харкові та на сході України. Гвардійці відіграли вирішальну роль в обороні стратегічних об’єктів, боротьбі з диверсійними групами та стримуванні противника в перші, найкритичніші тижні війни. Оборона Маріуполя та героїчний опір на «Азовсталі» стали кульмінацією початкового етапу війни, увійшовши в історію як зразок стійкості та незламності українців, а 12 бригада НГУ Азов остаточно закріпила за собою статус легендарної.

Сьогодні Національна гвардія України – це більше, ніж військове формування. Це ударна сила, що нарівні із Збройними силами бореться за свободу, безжально знищуючи ворога на передовій та утримуючи стратегічно важливі рубежі. У відповідь на виклики сучасної війни гвардійці не лише зміцнили свої бойові можливості, а й стали основою для створення «Гвардії наступу» – елітних штурмових бригад, в числі яких є й бригада НГУ Азов, покликаних звільняти окуповані території та спустошувати сили окупантів.